• Чт. 22.4.2021

Вирок Стерненку – це не просто політична заказуха, а спецоперація ворога, і от чому

1. Історію про “убійцу Стєрнєнка” почали першими активно розкручувати і тим створювати картинку саме російські помийки, які зараз під санкціями – 112, Zik і Ньюзван. У той час як решта національних телеканалів згадували його кілька разів за місяць, у Медведчука про нього були СОТНІ згадок.

2. Згадки були в одному лише ключі – обвинувальному. “Догнал і добіл”, “убіл отца троіх”, “нацист” і інше з’явилося саме з подачі цих телеканалів. Звідти ж – нісенітниці про “кришевал наркопрітони”, “отряди Стєрнєнка” і, власне, “похітіл человєка”. Я не маю ілюзій про журналістські стандарти на цих каналах. Але вони чітко і планомірно, роками працювали над створенням дуже конкретної картини.

3. Спікери теж відповідні, як на підбір – Рабінович, Кива і, звісно ж, Портнов. Останній є обличчям кампанії “з посадки” Сергія теж невипадково. Для нього це можливість показати всім – “дивіться як я можу” (знову) в прокуратурі і судах. Окремо доводити зв’язок Портнова з РФ, думаю, не треба.

4. Щодо прокуратури теж усе досить однозначно. Достатньо двох цитат “заступниці президента зі справедливості” Венедіктової: “Підозра Стерненку буде в будь-якому випадку, питання за якою статтею” і “Ця справа має політичну вагу”. Одна доводить, що замість іти за законом (кваліфікація -> вирішення питання про підозру) Сергія просто визнали винним наперед, а “стаття знайдеться”, як казав Сталін. Інша цитата – це взагалі щиросердне зізнання в тому, що щодо цієї справи відбувся політичний договірняк. Вгадайте з якою політичною силою.

5. Справа, за якою Сергія закрили, лежала 5 років узагалі без руху. За очевидною своєю абсурдністю. Бо вона про те, що нібито він викрав тітушку, щоб заробити 300 грн. І з доказів там, власне, свідчення тітушки. Все. Аж тут її раптом витягають і форсують, аж до вироку. Пояснення лише одне – справа про самозахист розвалювалася, і щоб посадити Сергія, довелося діставати іншу. Логіка така сама, як і в попередньому пункті. Тільки замість “підозра” підставте “вирок”, а замість “стаття” – “справа”.

6. Сама справа шита білими нитками, а процесуальних порушень у ній – мільйон. Як з боку слідства, так і суду. Чого варте одне тільки цитування у вироку свідка, якого навіть у судовому засіданні не було. В будь-якому суді (навіть українському) це був би виправдальний вирок. Але не в тому разі, коли судді сказали наперед яке рішення ухвалювати.

7. Ну і Сергій – це ж не просто Сергій, це очевидно. Це уособлення сучасної України. Україномовний хлопець з Одеси, патріот, який не тільки не дав себе вбити, а й вправно дав відсіч ворогу (тричі в замовних посягання на життя), та ще й успішно бореться з агресором на інших важливих фронтах. Для нашого ворога існування таких людей просто смертельно небезпечне. І якщо не вдасться його вбити, то треба хоча б посадити.

І останнє, напевно – хоч і ніби незначне. Дата вироку – день совецької армії. Суддя – фанат Сталіна і Леніна, з відповідними поглядами і незадекларованим майном в окупованому Криму. Це ну прям дуже ФСБшний стиль – вчиняти вбивства, позбавлення свободи і інші огидні речі до всяких значних для радянської людини дат. Типу дуже символічно.

Так що не намагайтеся оцінити те, що відбувається, з точки зору юриспруденції. Це не про статті, докази і їхню кваліфікацію.

Це про нашу з вами боротьбу за існування.

Джерело